Показаны возможности ультразвуковых исследований (УЗИ) в диагностике гидронефроза, ценность фармакологической ультрасонографии в выборе метода лечения гидронефроза. Установлено, что УЗИ в силу своей неинвазивности и высокой информативности позволяет амбулаторно или сразу после поступления больного в стационар оценить анатомо-топографическое положение почек, мочевыводящих путей, степень их обструкции и в 98 - 100 % случаев установить диагноз гидронефроза.

Везико-уретеральний рефлюкс (ВУР) - це ретроградне закидання сечі з сечового міхура у сечовід. Одне з провідних місць серед нефропатій у дітей належить пієлонефриту, у виникненні якого велике значення мають вроджені аномалії сечових шляхів, у тому числі й ВУР. Нефросклероз на тлі ВУР формується у 30 - 60 % хворих і призводить до розвитку термінальної стадії хронічної ниркової недостатності у 25 - 60 % пацієнтів. Мета роботи - визначення клінічного значення рівнів сечової екскреції біологічних маркерів запалення (IL-6, IL-8) у дітей із хронічним пієлонефритом і ВУР. Досліджено 54 дитини з ВУР III - V ступеня після ендоскопічної корекції у періоді клініко-лабораторної ремісії пієлонефриту. У дітей у добовій сечі за допомогою методу імуноферментного аналізу визначали рівень екскреції IL-6 і IL-8 за допомогою наборів фірми "Вектор-Бест" (Росія), відповідно до інструкцій виробника. У пацієнтів із ВУР без ознак рубцювання ниркової паренхіми підвищення рівнів сечової екскреції IL-6, IL-8 відображає латентний перебіг пієлонефриту. Псевдонормалізація рівня сечової екскреції IL-6 і IL-8 у пацієнтів із ВУР та ознаками формування нефросклерозу є додатковим підтвердженням розвитку та прогресування рубцювання ниркової паренхіми. Зроблено висновки, що рівні екскреції з сечею біомаркерів запалення IL-6 і IL-8 можна використовувати як маркери перебігу запального процесу та розвитку рубцювання паренхіми нирок у дітей із ВУР.

Увагу приділено питанням найбільш поширених захворювань сечовидільної та статевої системи, актуальним проблемам онкологічної, геріатричної та педіатричної урології, нефрології, трансплантації та діалізу. Представлено досягнення візуальної та лабораторної діагностики, досвід хірургів-урологів і лікарів-репродуктологів. Наведено результати комбінованого використання різних несфінктерімплантаційних хірургічних методик під час корекції постпростатектомічного нетримання сечі важкого ступеню у хворих на локалізований рак передміхурової залози, які перенесли ендоскопічну радикальну простатектомію. Висвітлено особливості замісної ниркової терапії у пацієнтів із хронічною хворобою нирок у поєднанні з онкопатологією. Досліджено вплив рівня анти-ЦМВ імуноглобуліну G (lgG) у передтрансплантаційному періоді на вірогідність розвитку активної інфекції у реципієнтів ниркового трансплантата. Проведено моніторинг відновлення функціонального стану канальцевого нефротелію у хворих на кальцій-оксалатний нефролітіаз. Простежено динаміку реноспецифічної ферментурії в дітей із вадами уреторо-везикального сегмента після уретероцистонеостомії. Оцінено ефективність еластографії зсувної хвилі за трансректальної біопсії в діагностиці новоутворень передміхурової залози.